Дитячий опитувальник Айзенка, JEPI

Опубліковано: 10 липня 2024 р.

Особистісний опитувальник Айзенка - серія з кількох авторських опитувальників, за заявою Айзенка, спрямованих на діагностику особистості, хоча насправді опитувальник виявляє темпераментні характеристики.

Юнацька форма особистісного опитувальника JEPI (Junior Eysenck Personality Inventory) призначена для дітей і підлітків 10-15 років.

Дитячий опитувальник Айзенка, JEPI

Автор: Hans Eysenck (1963)Переклад: testoteka60 питань10 хвилин

Теоретичні основи

Г. Айзенк, проаналізувавши матеріали обстеження 700 солдатів-невротиків, дійшов висновку, що всю сукупність характеристик, що описують людину можна уявити у вигляді двох основних чинників: екстраверсії (інтроверсії) і невротизму.

Перший із цих факторів біополярний і представляє характеристику індивідуально-психологічного складу людини, крайні полюси якої відповідають орієнтації особистості або на світ зовнішніх об'єктів (екстраверсія), або на суб'єктивний внутрішній світ (інтроверсія). Вважають, що екстравертам властиві товариськість, імпульсивність, гнучкість поведінки, велика ініціативність (але мала наполегливість) і висока соціальна пристосовуваність. Інтровертам навпаки, притаманні нетовариськість, замкнутість, соціальна пасивність (при досить великій наполегливості), схильність до самоаналізу та утруднення соціальної адаптації.

Другий фактор - невротизм (або нейротизм) - описує деяку властивість - стан, що характеризує людину з боку емоційної стійкості, тривожності, рівня самоповаги та можливих вегетативних розладів. Фактор цей також біполярний і утворює шкалу, на одному полюсі якої знаходяться люди, що характеризуються надзвичайною стійкістю, зрілістю та прекрасною адаптованістю, а на іншому надзвичайно нервозний, нестійкий і погано адаптований тип. Більшість людей розташовуються між цими полюсами, ближче до середини (відповідно до нормального розподілу).

Перетин цих двох біполярних характеристик дозволяє отримувати несподіваний і досить цікавий результат - досить чітке віднесення людини до одного з чотирьох темпераментів.

Третій фактор - психотизм - був доданий у четвертій версії опитувальника і є характеристикою схильності до асоціальної поведінки та неадекватності емоційних реакцій. Цей чинник не біполярний, його високі значення можуть свідчити про утруднення соціальної адаптації, хоча чітке обгрунтування правомірності виділення цієї категорії відсутнє і вона заперечується багатьма зарубіжними дослідниками.

Опис шкал

Екстраверсія - інтроверсія

Характеризуючи типового екстраверта, автор відзначає його товариськість і зверненість індивіда назовні, широке коло знайомств, необхідність контактах. Він діє під впливом моменту, іпульсивний, запальний, безтурботний, оптимістичний, добродушний, веселий. Віддає перевагу руху та дії, має тенденцію до агресивності. Почуття та емоції не мають суворого контролю, схильний до ризикованих вчинків. На нього не завжди можна покластися.

Типовий інтроверт - це спокійна, сором'язлива, інтроективна людина, схильна до самоаналізу. Стриманий і віддалений від усіх, окрім близьких друзів. Планує та обмірковує свої дії заздалегідь, не довіряє раптовим спонуканням, серйозно ставиться до прийняття рішень, любить у всьому порядок. Контролює свої почуття, його нелегко вивести із себе. Має притаманну песимістичність, високо цінує моральні норми.

Нейротизм

Характеризує емоційну стійкість чи нестійкість (емоційна стабільність чи нестабільність). Нейротизм, за деякими даними, пов'язаний із показниками лабільності нервової системи. Емоційна стійкість - характеристика, що виражає збереження організованої поведінки, ситуативної цілеспрямованості у традиційних і стресових ситуаціях. Характеризується зрілістю, відмінною адаптацією, відсутністю великої напруженості, занепокоєння, а також схильністю до лідерства, комунікабельності. Нейротизм виражається у надзвичайній нервовості, нестійкості, поганій адаптації, схильності до швидкої зміни настроїв (лабільності), почутті провини та занепокоєння, стурбованості, депресивних реакціях, неуважності, нестійкості у стресових ситуаціях. Нейротизму відповідає емоційність, імпульсивність; нерівність у контактах з людьми, мінливість інтересів, невпевненість у собі, виражена чутливість, вразливість, схильність до дратівливості. Нейротична особистість характеризується неадекватно сильними реакціями по відношенню до стимулів, що їх викликають. У осіб із високими показниками за шкалою нейротизму у несприятливих стресових ситуаціях може розвинутися невроз.

Подання результатів за шкалами екстраверсії та нейротизму здійснюється за допомогою системи координат. Інтерпретація отриманих результатів проводиться з урахуванням психологічних характеристик особистості, відповідних тому чи іншому квадрату координатної моделі з урахуванням ступеня вираженості индивидуально-психологических властивостей і рівня достовірності отриманих даних.

Шкала щирості

Високі значення за цією шкалою свідчать про нещирість у відповідях. Також це може свідчити про деяку демонстративність поведінки, прагнення здаватися краще в очах оточуючих людей, висловлювати лише соціально схвалену думку. Якщо ваш результат визнаний сумнівним чи недостовірним, спробуйте пройти тест ще раз, відповідаючи більш відверто, не замислюючись про можливе враження, яке б справили ваші відповіді.

Типологія особистості

За Айзенком

Залучаючи дані з фізіології вищої нервової діяльності, Айзенк висловлює гіпотезу про те, що сильний і слабкий типи, за Павловим, дуже близькі до екстравертованого та інтровертованого типу особистості. Природа інтроверсії та екстраверсії вбачається у вроджених властивостях центральної нервової системи, які забезпечують урівноваженість процесів збудження та гальмування.

Таким чином, використовуючи дані обстеження за шкалами екстраверсії, інтроверсії та нейротизму, можна вивести показники темпераменту особистості за класифікацією Павлова, який описав чотири класичні типи: сангвінік (за основними властивостями центральної нервової системи характеризується як сильний, врівноважений, рухливий), холерик (неврівноважений, рухливий), флегматик (сильний, врівноважений, інертний), меланхолік (слабкий, неврівноважений, інертний).

Сангвінік швидко пристосовується до нових умов, легко знаходить спільну мову з людьми, дуже товариський. Його почуття швидко виникають і змінюються, а емоційні переживання зазвичай неглибокі. Міміка багата, жива та виразна. Він непосидючий, потребує нових вражень, недостатньо контролює свої імпульси, не вміє суворо дотримуватися розпорядку. Через це він не завжди може успішно виконувати завдання, які потребують рівномірної витрати сил, тривалої та методичної напруги, витривалості та стійкості уваги. За відсутності серйозних цілей та творчої діяльності у нього може розвиватися поверховість та непостійність.

Холерик характеризується підвищеною збудливістю, його дії часто уривчасті. Йому властива різкість та стрімкість рухів, імпульсивність, яскравий вираз емоцій. Через свою неврівноваженість він може перевтомлюватися, захопившись справою. У соціальній сфері холерик проявляє себе ініціативним, енергійним та принциповим. За відсутності духовного життя він може стати дратівливим, нестриманим, запальним та нездатним до самоконтролю.

Флегматик відзначається низьким рівнем активності, нові форми поведінки у нього виробляються повільно, але є стійкими. Він діє повільно та спокійно, має сталість і глибину почуттів і настроїв. Наполегливий і завзятий, рідко виходить із себе, не схильний до афектів, доводить справу до кінця. У спілкуванні рівний, в міру товариський, не любить марно базікати. Економить сили, не витрачає їх даремно. В залежності від умов, флегматик може проявляти витримку, глибину думок та сталість або ж млявість, байдужість, лінощі та слабкість емоцій.

Меланхолік часто реагує не відповідно до сили подразника, його почуття глибокі та стійкі, але слабко виражені. Йому важко довго зосереджуватись. Сильні подразники можуть викликати тривалу гальмівну реакцію. Йому властиві стриманість у моторних та мовленнєвих реакціях, сором’язливість, боязкість та нерішучість. В нормальних умовах меланхолік глибокий та змістовний, може бути добрим працівником. За несприятливих умов може стати замкнутим, тривожним, ранимим, схильним до важких внутрішніх переживань.

За Суходольським

Зазвичай слід говорити про переважання тих чи інших рис темпераменту, оскільки в житті вони рідко зустрічаються у чистому вигляді. Саме тому Г. В. Суходольський вважає, що необхідно виділяти не чотири («чисті» типи – це абстракція), а дев'ять типів особистості: норму та вісім акцентуацій. Окрім чотирьох «чистих» типів, Г.В. Суходольський пропонує чотири «проміжних»:

  • холерично-сангвінічний (тобто «чистий» екстравертований у поєднанні із середнім балом нейротизму)
  • сангвінічно-флегматичний (тобто «стійкий» тип у поєднанні з амбівалентністю екстраверсії-інтроверсії)
  • флегматично-меланхолічний (тобто «чистий» інтровертований у поєднанні із середнім балом нейротизму)
  • меланхоліко-холеричний (тобто «нейротичний» тип у поєднанні з амбівалентністю екстраверсії-інтроверсії)
  • нормальний тип

На думку Г. В. Суходольського, типологію Г. Айзенка можна представити у вигляді матриці, де рядки характеризують спрямованість (інтроверсія, середні значення, екстраверсія), стовпці відповідають рівням емоційної стійкості (нейротизм, середні значення, стабільність), а елементи – це статистично нормальні та типи та ті, що ухиляються від нормального.

Кожному типу особистості відповідають такі зовнішні прояви:

  • Холерик (X) – агресивний, запальний, такий, що змінює свої погляди/імпульсивний.
  • Холерично-сангвінічний (ХС) тип – оптимістичний, активний, екстравертований, товариський, доступний.
  • Сангвінік (С) - балакучий, швидко реагує, невимушений, живий.
  • Сангвінічно-флегматичний (СФ) тип – безтурботний, лідер, стабільний, спокійний, врівноважений.
  • Флегматик (Ф) – надійний, володіє собою, миролюбний, розважливий.
  • Флегматико-меланхолійний (ФМ) тип – старанний, пасивний, інтроверт, тихий, нетовариський.
  • Меланхолік (М) - стриманий, песимістичний, тверезий, ригідний.
  • Меланхолійно-холеричний (MX) тип – сумлінний, примхливий, нейротичний, уразливий, неспокійний.
  • Нормальний тип (Н).

Джерело

  • Практикум по психодиагностике. Психодиагностические материалы. М.: МГУ, 1988
  • А. Ю. Панасюк. Личностный опросник для детей (ЛОД): руководство. Ярославль: Дебют, 1991