Якого стилю виховання ви дотримуєтеся?

Щоб стати хорошими батьками, потрібно починати із самоаналізу. Тест допоможе зрозуміти, якого стилю виховання ви дотримуєтеся. Нижче наведено опис чотирьох стилів виховання і короткий опис того, як ці стилі впливають на дітей.

Опис стилів виховання

Батьки, які відштовхують

• вважають почуття дитини неважливими й несуттєвими;
• не цікавляться почуттями дитини або ігнорують їх;
• хочуть, щоб негативні емоції дитини швидко минули;
• часто використовують відволікання;
• можуть висміяти або не надати значення емоції дитини;
• вважають дитячі почуття ірраціональними, тому не рахуються з ними;
• проявляють мало інтересу до того, що дитина намагається сказати;
• мало знають про свої та чужі емоції;
• почуваються незатишно, бояться, відчувають занепокоєння, роздратування, біль, коли дитина висловлює сильні емоції;
• бояться випустити емоції з-під контролю;
• більше цікавляться, як упоратися з емоцією, ніж власне емоцією;
• вважають негативні емоції шкідливими;
• вважають, що зосередження на негативних емоціях ще більше погіршує ситуацію;
• не знають, що робити з емоціями дитини;
• бачать в емоціях дитини вимогу все виправити;
• вважають, що негативні емоції свідчать про погану пристосованість дитини;
• вважаючи, що негативні емоції дитини погано впливають на її батьків;
• мінімізують почуття дитини, применшуючи події, які викликали емоцію;
• не розв'язують із дитиною проблем; вважають що із часом вони самі розв'яжуться;

Вплив на дітей: діти дізнаються, що їхні почуття неправильні, недоречні і безпідставні. Вони можуть вирішити, що мають якусь вроджену ваду, котра не дозволяє їм правильно відчувати. Їм може бути важко регулювати свої емоції.

Батьки які не схвалюють

• судять і критикують емоційні висловлювання дитини;
• абсолютно впевнені в необхідності кордонів для своїх дітей;
• підкреслюють відповідність стандартам гарної поведінки;
• роблять догани, проявляють строгість і карають дитину за вираження емоцій незалежно від того, як дитина поводиться;
• вважають, що вираження негативних емоцій має бути обмежене за часом;
• вважають, що негативні емоції треба контролювати;
• вважають, що негативні емоції свідчать про поганий характер;
• вважають, що дитина використовує негативні емоції щоб маніпулювати батьками; йдеться про боротьбу за владу;
• вважають, що емоції роблять людей слабкими; щоб вижити, діти повинні бути емоційно холодними;
• вважають негативні емоції непродуктивними, гаянням часу;
• вважають, що негативними емоціями (особливо сумом) не слід розкидатися;
• переймаються тим, щоб дитина слухалася старших.

Вплив на дітей: такий, як і за попереднього стилю.

Батьки які не втручаються

• вільно приймають усі емоційні висловлювання дитини;
• пропонують розраду дитині, яка має негативні почуття;
• мало розповідають, як треба поводитись;
• не допомагають дитині впоратися з емоціями;
• дозволяють усе, не встановлюють обмежень;
• не допомагають дітям розв'язувати проблеми;
• не вчать дітей, який спосіб вибрати для розв'язання проблем;
• вважають, що з негативними емоціями нічого не можна зробити окрім як пережити;
• вважають, що управління негативними емоціями побудоване за законами фізики: вивільнити емоції – і роботу зроблено;

Вплив на дітей: діти не вчаться регулювати свої емоції; у них є проблеми з концентрацією уваги, зав'язуванням дружніх стосунків, і вони гірше ладнають з іншими дітьми.

Емоційні вихователі

• розцінюють негативні емоції дитини як можливість для зближення;
• легко можуть перебувати поруч із сумною, сердитою або переляканою дитиною; емоції їх не дратують;
• усвідомлюють і цінують власні емоції;
• вважають світ негативних емоцій тією сферою, яка вимагає батьківської участі;
• чутливі до емоційних станів дитини, навіть якщо вони мало проявляються;
• не губляться і не тривожаться через емоційні висловлювання дитини; знають, що робити;
• поважають емоції дитини;
• НЕ жартують і НЕ применшують негативні почуття дитини;
• не говорять, як дитина повинна почуватись;
• не відчувають, що повинні розв'язувати замість дитини всі проблеми;
• використовують емоційні моменти, щоб:
  • вислухати дитину;
  • поспівчувати і заспокоїти її словами та ласкою;
  • допомогти дитині назвати емоції, які та відчуває;
  • запропонувати варіанти врегулювання емоції;
  • встановити межі і навчити прийнятного вираження емоцій;
  • виробити навички розв'язання проблем.

Вплив на дітей: діти вчаться довіряти своїм почуттям, управляти емоціями і розв'язувати проблеми. Вони мають високу самооцінку, краще вчаться, добре ладнають з іншими дітьми.

Джерело

• Емоційний інтелект у дитини / Джон Ґоттман, Джоан Деклер; пер. з англ. Х. Шиналь. — Х.: Віват, 2022. — 272 с.